маленький

-а, -е.

1) Невеликий розміром, незначний величиною; прот. великий. || Недовгий, неширокий і неглибокий (про водойми). || Невисокий, низький. || Неширокий, вузький. || Невеликий обсягом.

2) Невеликий кількісно; нечисленний. || Незначний сумою (про гроші).

3) Короткий, недовготривалий (про відтинок часу).

4) Невеликий віком (перев. про дітей); малолітній. || у знач. присудк. сл. || у знач. ім. мале́нький, -кого, ч.; мале́нька, -кої, ж.; мале́ньке, -кого, с. Про хлопчика, дівчинку, немовля.

5) Незначний за силою, ступенем свого вияву. || Несильний, нетривалий (про явища природи). || Тихий, неголосний (про звуки, голос). || Який має в незначній мірі риси, ознаки чогось.

6) Який не має великого значення; неістотний. || у знач. ім. мале́ньке, -кого, с. Щось незначне, не дуже важливе.

7) перен., зневажл. Позбавлений внутрішньої глибини. || Нікчемний (про людину).

8) Який займає невисоке суспільне або службове становище. Маленька людина.